Ти знаєш, я мрію злетіти на соколі в небо
Й торкатись руками зірок, що не падають в море.
Я мрію побачити світ. Мені більше не треба.
Цікаво ж буде дітям слухати в'язку історій...
Так легко мені говорити про мрії крилаті,
Та знаєш, як тяжко їх втілити? Потім відчуєш.
І де б я не був, буду згадувати рідну хату,
Рідний затишок, тишу і холод. Все по феншую.
Палаци Каїра, Медини і Мекки мечеті,
Двори Істанбула, Венеції тихі канали -
Весь світ у долонях. Лиш варто триматися злету,
Бо впасти ти можеш. І вже ти не встанеш. А далі?
Здається мені, що це я кличу світ на гостини,
А не він мене. А ти знаєш - то так має бути.
На соколі знову, над небом помало я лину
В далекі й незнані краї.
Сказав Ібн Батутта.
27.05.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668598
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.05.2016
автор: Systematic Age