Зависло світосприйняття напівдороги
Нарізно розійшлись мої дороги...
Людей близьких чомусь не розумію,
Від того мучуся, страждаю, тлію...
Що рахувалось півжиття прямим і білим,
Зробилось, мов болото, буро - сірим...
Що було чорним, непривабливим і тьмяним
Рожевим стало, мало не румяним...
Зависло світосприйняття напівдороги...
Я рвусь в дитинство, на святі свої пороги,
Де правда з кривдою у подругах не була.
А може, я придумала усе... Забула ?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668587
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.05.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова