Надворі скоро літо,яке не скришить з серця кригу.
Виною є твій образ,який витесую на Парнасовій скелі.
Ще трішечки і я напишу й видам про тебе цілу книгу.
Про те як щомиті,але по-новому,вмираю у твоїй пустелі.
Між дюн байдужості й ненависті барханів.
Так тихо.Тебе нема.Замовкли навіть грифи.
Ну і що,що ми із різних життєвих океанів?
Якщо щодня я хочу розбивати корабель об твої рифи.
І байдуже якою будеш ти в житті мінливою -
Океаном ніжності,де хвилі видають любовні звуки.
Суворою пустелею,сердитості проллєшся зливою.
Байдуже!Ти та єдина,в чиїм волоссі хочу загубити руки.
С.Кучерявий
26.05.16
23-26
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668583
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2016
автор: kucheryavuy77