У світі неспокійних сірих буднів,
Серед туманів й буревіїв днів.
Стиснувши серце каменем у грудях,
Ти існував, бо жити вже не вмів.
Боліло дуже палке, полум'яне
Твоє серденько - дивний механізм,
Чекало доки сонечко яскраве
Його з невільних визволить снігів.
Людина наче течія мінлива,
Але серед планет, галактик і морів,
Шукає часточку свою - шматочок дива,
Ту, без якої жити б не зумів.
Я вірю в те, що там за небокраєм
Є незбагненна сила - вищий світ,
Яка керує долями роками,
Слідкує, щоб не збились ми з орбіт.
Зіткнулись наші долі випадково
Та не даремно, вірю щиро в це.
Я дам тобі турботу і увагу,
Опершись на твоє міцне плече.
Без тебе - день триває цілу вічність,
З тобою - ніч стрімка неначе мить,
З тобою - на душі спокійно й тихо,
Без тебе - серце рветься і болить.
Коханий, милий, мій безмежний Всесвіт,
З тобою хочу бути я завжди!
Ти будь моїм безкраїм синім небом,
Для тебе стану я ковтком цілющої води!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668476
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2016
автор: Оля Журавель