Очевидно в мене не всі вдома
і мій дах злетів давно далеко.
На душі така нестерпна втома,
що й піднятись з ліжка вже нелегко.
Мені двадцять. Чуюсь на всю сотню.
Від проблем по горло я вже сита.
Та коли ж пройде ця смуга чорна
і побачать очі краплю світла?!
Наче зомбі... та і те ніяке,
Схудли щоки і запали очі.
Відпочинок мають і коняки,
ну а я не сплю вже стільки ночей.
Не кохання косить мою силу,
не конаю в затяжній депресії.
Скажу чесно, що в сиру могилу
Заганя студента лише сесія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668300
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.05.2016
автор: Перепічка