Прожив своє життя ти просто,
Всім дарував своє тепло,
Сьогодні б рівно дев'яносто
Тобі б мій таточку, було...
Але давно тебе немає,
Давно закінчився твій шлях,
А я тебе не забуваю,
Ти в моїх спогадах і снах...
Якби на мить нам повернутись,
Коли всі разом ми були,
До тебе, тату, пригорнутись,
Під грушею накрить столи...
Ти дарував надію, спокій,
Тебе любили всі в селі,
Чекали в хатах твоїх кроків,
Старі, дорослі і малі...
Бо ти був фельдшером від Бога,
І вдень, вночі всіх лікував,
І не було в селі порога,
Де ти б , татусю, не ступав...
В житті у мене все змінилось,
Вже стільки я зазнала втрат...
Сьогодні знов мені наснилось,
І наша хата, і наш сад...
А на подвір'ї мама й тато,
Під грушею стоять столи...
Було б сьогодні у них свято,
Якби рідненькі дожили...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668226
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2016
автор: LubovShemet