Дрогобич
В обіймах храмів тих святих,
що сяють золотом небес,
тривоги вітерець затих,
над містом, сповненим чудес.
В затишші вуличок вузьких,
де слід історії не зник,
душею став одним з близьких,
для тих, хто жити миром звик.
Дрогобич - місто світлих снів,
що спокій щастям заквітчали,
з теплом і світлом кожних днів,
які Дрогобичу ми, живучи, віддали.
Пройдуся містом, ніби бриз,
милуюсь ним, як монументом,
який вцілів від моря криз,
в яких є старість аргументом.
Радіє місто чистоти
і без тролейбусів, трамваїв,
в щасливій тиші доброти,
як острів серед водограїв.
Дрогобич - місто щирих мрій,
які так часто забуваєш,
як шлях життя триває твій,
в Дрогобич знову завітаєш.
Втікаючи від метушні,
від монотонності щодення,
відчувши глибоко в душі,
що спокій - скарб твого будення.
Віктор Цвіт 05.05.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668191
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.05.2016
автор: Віктор Цвіт