Застигла тінню сонячного вітру,
Долоньками торкалась повсякчас.
Шукала незбагненності палітру,
В однім словечку - безліч теплих фраз.
Застигла нишком, в муках оніміла.
Вбирала в себе втому і жахи
Теплом примарним так і не зігріла,
В рожеве сповиваючи страхи.
Застигла ніжним перлистим видінням
Так ненадовго, вранішній туман
Розсіявся, наляканий промінням, -
Фатин в руках, якоїсь із Морган.
20.05.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668110
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2016
автор: Ліна Ланська