"А що мені дала та Україна?.."
Слова ці чую і мені болить,
Бо хтось на чужині в цю саму мить
За неї молить Бога на колінах.
Йому вона також "не додала"
І гне він спину на чужого пана,
Та Україна — рідна і жадана,
Без неї він, як птаха без крила.
Хіба у тому є її вина,
Що досі шанувати не навчились,
Що як каліки звикли ми до милиць
І, з нашої вини, стражда вона.
Що нам усім вона заборгувала?..
Все що у неї є те віддала,
Для нас цей дар — дещиця лиш мала,
Боюся що... завжди нам буде мало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668068
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.05.2016
автор: Патара