Гембель на плечі мені почепили...
Кинуть не можна, нести нема сили.
Як навести у цім класі порядки,
Ще не розв"язана мною загадка.
Що ж це зе клас? І які в нім порядки?
Вчитись не хочуть, не роблять зарядки.
Бачили б ви, як в цім класі чергують:
Бруд, папірці, а вони й не сумують.
Жвачки жують і не чують нікого,
Клас заплювали й пішли всі додому.
Стіни обдерті,шибки, як у клуні,
Де ще таке, ви скажіть мені чули?
Годі чекати в цім класі культури,
Часто тікають вони з фізкультури.
Сьомі уроки для них не існують,
Моїх зауважень вони теж не чують.
Дехто приходить, неначе з Камчатки:
Куртки і светри, жакети й перчатки.
Ось такі хлопці у класі й дівчатка.
Дехто приходить до школи раненько,
Щоб в туалеті скурить сигаретку.
Інші спішать, як ділки й комерсанти,
Теж від таких не доб"єшся порядку.
Можна б стерпіти, якби не лінились,
Хоч на уроках сиділи й учились.
Можна почути тут пошлості й жарти,
А на перервах ще й грають у карти.
Я в них не "класна", а швидше вже нянька,
Хто ще, скажіть,їх отак буде панькать.
І до батьків вже не раз я ходила,
Мабуть й дирекції вже надоїла.
Щоб атестати вони получили,
Все ж довела, щоб до школи ходили.
Всі вже сидять і на кожнім уроці,
На колектив стають трохи хоч схожі.
Та появились в них інші турботи,
Вже до вина появилась охота.
Як довести, що вони ж іще діти,
І їх завдання - уроки учити.
Я вже й у Бога прошу допомоги,
Щоб мені з ними не витягнуть ноги.
Треба й ремонт ще у класі зробити,
Ну, а вже потім від них відпочити.
Вже для ремонту і фарбу купили,
Нею і кеди чиїсь приліпили.
Тут не жаліють же батьківських грошей,
Ще й не таке вони витворить можуть.
Так і не можу поставить я крапку,
Бо й в одинадцятім буде зарядка.
Впевнена я, що наводить порядки,
Все починати прийдеться з початку.
Помилку й я із батьками зробила,
Що найняли для ремонту румуна.
Він усі стіни і вікна заляпав,
Плачу і я, і мій клас "В" десятий.
Вже на мій клас погляда уся школа,
Вийде в нас клас, чи сарай, чи комора.
Лають: директор, завгосп і хто хоче,
Хто співчуває, а хто і регоче.
Дружно шкребли двері, вікна і стіни,
Вже і вапна всі і фарби наїлись.
Руки болять і печуть у нас очі,
А на ремонт ще потрібні і гроші.
Правда, румуна того ми відшукали,
Лаяли дуже і гроші забрали.
Тільки тепер у нас стіни рожеві,
Як же зробити усе так як треба?
Може таке ще у вас не траплялось,
Та на ремонтника я ж не навчалась.
Вчилась дітей, як учить і любити,
Що ж тепер далі не знаю робити?
Як побілить, чи поклеїти стіни?
Це вже і учням й мені надоїло.
Треба зробить стіни гарні і рівні,
Жовті, блакитні, або просто білі...
Та мій 10 "В" клас не здається,
Білить, фарбує, жартує, сміється.
Так помаленьку ремонт ми зробили,
І ця робота вже й клас мій здружила.
І я надіюсь, що буде порядок,
Це й в 11-ий буде завдаток.
І появилась в мене віра й надія,
Що мої учні хороші і милі.
Буде все добре тепер в нашій школі,
Бо мої учні, повірте, чудові!..
2002 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667838
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 23.05.2016
автор: геометрія