Весна, замаїла сад цвітом святковим,
Зелений гай соловейко співом веселить,
Вишня зелені коси розплела додолу,
І село пишним цвітом до себе манить.
А мій сон -рідне село Вкраїна моя ,
Цвіт духмяний сади '''Білолиці '',
Там калина уквітчана біля вікна,
вогник запалює свято мамина світлиця.
Тисячу миль верстаю я дороги ,
Зоряна ніч сіє до хати стежину,
Сни відкривають стіну- кордони,
І лелеки крила несуть в Україну.
О ,птаху сизокрилий лелеченько моя,
Неси в гніздечко де мати родила ,
Там моє серце зігріє мова солов'я,
І мій сон, і мій сон- Вкраїна -ненька мила.
М ЧАЙКІВЧАНКА
МОЯ МОВА
Моя мова, це духовний скарб душі
Є колискова ніжна пісня мами.
Від колиски аж до смерті на землі
Зірка, яка сяє сонцем над нами.
Моя мова, це небесний дзвін храму,
Який розбудить від сну мертво - живих.
Є дорожча від будь - якого краму
Зодягає голу душу з дум нових.
Моя мова, це дужі крила птаха
Спів солов'я - мій блаженний тихий рай.
Це є святиня - молитва монаха
Молиться щиро за дитя рідний край.
Моя мова, це золотий лан життя
Стигле зерно для убогої душі.
Є безкрає небо високі чуття
Водиця, яка напоїть на землі.
Я не дозволю свою мову вбити !
Недругу вкрасти ніжну пісню мою.
За нею буду боротись, щоб жити
І захищу від лукавого в бою .
З нею я мрію, цвіту немов квітка...
Душі дає натхнення, радість життя.
Я гордо іду стежками по світку
Від співу оживаю в інше життя. 1
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667797
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2016
автор: Чайківчанка