Не кожний вечір дихає так тихо
Росою ніжною студеною як сніг.
Насправді, як прийшов то було лихо,
А як пішов, то слід у снах застиг.
І мрії опадами землю застилали,
І вітер налітав, холодний птах,
Та ми чужими досі ще не стали,
Хоч поміж нами вже Чумацький шлях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2016
автор: Олена Акіко