Ми часто думаєм про те, що нас болить,
Так дивно, звідки родом це бажання?
Чи ми так сильно боїмося пустоти,
Що свою душу прирікаєм на страждання?
Ми часто думаєм про те, що нас болить,
Про те, що вже давно пора забути
І стерти з пам'яті своєї варто вмить,
Лиш висновками розум обгорнути.
Ми часто думаєм про те, що нас болить,
Неначе сиплем солі в свої рани,
Всередині пече, немов горить,
Бо серце обплітаємо вінками.
Вінок терновий спокій не дає,
Бо кожен вдих в'їдається шипами,
Однин, щоб стало легше, вино п'є,
А я ж лікуюсь днями - лікарями...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666944
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.05.2016
автор: Наталія Вороневська