Ми патріоти-українці
простого люду, не ординці.
Вітчизна нам – Вкраїна-мати,
її ми будем захищати.
Її ми будем боронити
від ворогів, що вільно жити
нам не дають, а тих вже тьма.
Чисельність їх зведе з ума
здорового. Не в ранах діло,
хоч наше військо й поріділо,
бо кожен день за рядом ряд
іде в бій особовий склад.
Вітчизни кращі то сини,
за Неньку боряться вони
із "руцкім міром" і "кадиром",
із "лугандонами" і "диром",
з кролем, гаркавим, з шоколадом,
своїм чиновником і гадом…
Бої тривають, фронт усюди,
вже заморились бідні люди,
та вороги все пруть і пруть,
бо це для них єдиний путь –
украсти у свого народу
усе до нитки ще й свободу.
Щоб в кабалу людей загнати,
а потім вішати, стріляти,
ще й на хрестах порозпинати…
Ми рідний край одягнем в шати
й самі вже будем обирати –
куди іти та з ким дружити,
щоб в злагоді і мирі жити.
Хай пам‘ятає злий чужинець,
що тут господар українець,
за волю на своїй землі
дорослі стануть і малі!
А ще тремтять хай свої гниди,
бо час прийде мокриць давити.
Недовго їм це зло творити,
бо так не можна вічно жити.
Нехай у нашій всій родині
лунає – слава Україні!
А їм немов сталева лава
у відповідь – героям слава!
17.05.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666692
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.05.2016
автор: Олександр Мачула