[i](Розвіявши аромат ілюзії)
[/i]
І знову кава, знову печія…
Лиш аромат ілюзії лишився…
Ти квітка-чарівниця* не моя –
Чужина дружина… Знову помилився…
Про втрачене кохання Ти писала
У тих своїх римованих рядках.
Ти співчуття у мене викликала,
Та не було душі у цих казках…
Я подих Твій в онлайні відчував,
Тобі було цікаве спілкування.
Пісні ліричні щиро дарував,
Звучала легка музика кохання…
Ти ці пісні з цікавістю приймала,
Вони були для Тебе як розвага.
Мені Ти їхні тексти цитувала –
Гординю тішила Твою моя увага.
Та раптом від «Чому?»** почервоніла,
Довіру чоловіка пригадала…
Ти засоромилась і цим себе розкрила,
Незручність ситуації признала.
Моя душа відкнула образу,
В яку лукаво Ти зі мною грала.
Що щось було не те, відчув одразу –
Тоді картинка в неті зависала.
Відверта щирість совість розбудила,
Були «Пробач!» і «Дякую Тобі!»
Обманом Ти довіру розгубила –
Спокуси гріх розтанув у журбі.
Я дякую за «Многії літа…»***,
Але морального не маю права
Я на онлайн… Бо Ти уже не та…
Чужа дружина… Печія і кава…
Тобі – любові, віри і надії,
Сімейне щастя пильно берегти.
А сам зроблю черговий крок до мрії,
Щоб квітку-чарівницю* віднайти…
* Квітка-чарівниця – ліричний образ кохання у пісні гурту «Дзвони» «Квітка-чарівниця»
** «Чому?» – моя поезія від 15.05.2016
*** «Многії літа…» – книга Мирослава Дочинця «Многії літа. Благії літа»
© S.Nemo
16.05.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666364
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 16.05.2016
автор: Finist