Не кажи нічого, не потрібно
Просто слухай шепіт хвиль
Мені, як ніколи, сьогодні вільно
Я від людських втомилась божевіль
Я знайшла Подільську Атлантиду
З купою забутих таємниць
Я ще не бачила прекраснішого виду
І сонця-кошика спілих полуниць
І в келіях холодних монастирських
Що знайшли притулок свій в скалі
Сховатись можна від поглядів чужинських
І до Бога звернутись у хвалі
Як наше життя, там стежина стрімка
Вчить вона йти до успіху навіть крізь біль
До останнього кроку й рядка
Працелюбність і впертість брати за стиль
© Леся Приліпко-Руснак, 24.04.2016
http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665902
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2016
автор: Леся Приліпко-Руснак