В той вечір, неначе зговорилися боги
І ти у барі дудлив роздратовано текілу
Тобі обридли й друзі, й вороги
Що зрад і підлостей принесли зливу
І тут ввійшла до залу неземна ВОНА
У приталеній, бузковій сукні
Сіла навпроти твого самотнього човна
І її лукаві очі, здавалось, незабутні
Її краса затьмарювала розум
У ній щось було східне, неслов’янське
Думки юрмились розбурханим потоком
І нагадала кров шампанське
Малювалася картина у твоїй уяві -
Вона ноженятами босими кружля на піску
Червонястим зблиснуло волосся в заграві
Вона почуття вивільняла, що до цього були на гвіздку
І в співзвуччі хвилі морські
Довершили магію танцю
Дивним чином сплелися долі людські
І небо місяця всміхнулось окрайцю
© Леся Приліпко-Руснак, 16.04.2016 р.
http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665736
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2016
автор: Леся Приліпко-Руснак