Живуть у однім часі: проста людина,
розумна людина і мудрий чоловік.
- Проста людина,що не ступить, та й на граблі,
Що не ступить,та все й «гуля» на лобі.
І кожен раз собі думає: а може зараз пронесе?...
- А розумна людина дивиться на нього
І ступає іншим боком,щоб не хлобиснуло його граблями.
Тай думає собі: на мій вік «простоти» досталь!
- А мудрий чоловік дивиться на них і думає:
Схоже,що одного з них граблі люблять
і кожен раз дарують йому ще і ще одну гулю…
Але ж він не відступається і продовжує іти далі.
А ось другий - пишається тим,що він такий розумний…
Але,що б він значив без свого учителя-простака?...
Обходячи граблі, він може потрапити у більшу халепу,
Упасти у яму-пастку, де граблі покажуться йому щастям
І «простота» тут йому не допоможе…
Мудрий чоловік відрізняється від розумної людини
Тим,що ходить по життю не ногами, а мізками!
А щоб досягти такого – треба дружити …з граблями!
ViFoBor/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665717
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2016
автор: ViFoBor/