Бувають мари наче хмари,
Повіє вітер – і нема.
Про що я марила – не марю,
У те не вірю більш сама.
Був корабель – тепер останки,
Згубивсь у бурнім морі слід.
І тількі хмари, як серпанки,
Пливуть кудись у білий світ.
Заплакать варто б, та не плачу,
Як хмари – мари. Ну і що ж!
Тепер з-за хмар веселку бачу,
І освіжає серце дощ.
Марыя Шаўчонак
Бываюць мары быццам хмары
Бываюць мары быццам хмары,
Павее вецер – і няма.
Аб чым я марыла – не мару,
Не веру ў тое больш сама.
Быў корабель – адны абломкі,
Згубіўся ў бурным моры след.
І толькі белыя аблокі
Плывуць кудысьцы ў белы свет.
Заплакаць варта б, ды не плачу,
Як хмары – мары. Ну і што ж!
Цяпер з-за хмар вясёлку бачу,
І асвяжае сэрца дождж.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665545
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 12.05.2016
автор: Валерій Яковчук