Побреду – коло берега мілко,
Мов примари, стоять ятері.
Не зови мене спать, перепілко,
Не заснути мені до зорі.
Ой, тумани густі понад лугом,
Пісня гасне в завулках села,
Ти для чого, лукава подруго,
Тракториста мого повела?
…На тім березі гуси кричали
Щось до болю знайоме й просте.
Ой, напевно, з моєї печалі
Ніжна пісня, як мак, проросте.
Млин старий з перекошеним дахом –
Чорний гриб на трухлявому пні.
Не зови мене спать, люба птахо,
Не знайду я розради у сні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665391
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2016
автор: Галина Будянська