Поклик

В  наших  венах  тече  кров  чарівників  –  
Ми  творимо  нові  світи.  
Фантазії  давно  минулих  днів  
Знов  на  папері  ожили.  

І  все  складаючи  слова,  переплітаючи  думки,  
Римуємо  та  йдемо  до  мети  поміж  рядків.  
Ми  астронавти  із  минулих  літ,
Романтики  майбутньої  доби.  

Із  Мерліном  сиділи  за  столом  Артура,  
Молилися  прадавньому  Амону-Ра.  
У  нас  свої  боги,  у  нас  свої  герої:
Були  ми  навіть  під  стінами  Трої!  

Ми  жили  міфами,  химерними  істотами.
Словами  поміж  вами.  Уверх  злітали  нотами.  
Ми  були  першими,  а  перші  були  нами,  
Синами  й  дочками,  батьками  й  матерями.


14.01.2016

©Богдан  Кухта  
#Вірші_в_КУТочку

https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665321
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2016
автор: Kukhta Bohdan