Вони жили, неначе голуб'ята.
Були не двоє соло, а – дует.
Весь перший місяць плив
Cуцільним святом.
Аж поки раптом не скінчився «мед».
А потім все частіш - душа у душу.
Він їй – у душу, А вона – йому.
Хтось, щось, колись, навіщось,
Десь порушував.
Він вир нагадував.
Вона – пітьму.
Серця хололи.
Опускались плечі,
Троянди перетворювались в мох.
І вже біду почув боками глечик.
Той глечик, що завжди один на двох.
І, хтозна, може б, зопалу і тріснув,
Та, слава Богу, був на видноті.
Він задзвенів,
Немов тривожна пісня,
Бо смерті, ще й дурної, не хотів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665201
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2016
автор: Ніна Багата