Не чути співу, громи далеко,
А хмари сунуть, немов орда.
Навіть притихли малі лелеки,
Дзьоби жовтенькі тирчать з гнізда.
Таке затишшя перед грозою,
Вже перші каплі сягли землі,
Вітер погнався, мов за сльозою,
І стало темно, як при імлі.
І почалося… Громи і злива,
Знов сильний вітер гонив дощі,
А блискавиця весь час світила,
Листки чистенькі вдягли кущі.
А вітер далі погнав у поле,
Побігли хвилі по пшеницях.
Лише край поля стрімкі тополі,
Вітали хмари у небесах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665180
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.05.2016
автор: Віталій Назарук