(за мотивами)
Зацілована, зачарована,
З вітром буйним у полі повінчана,
І в сімейні кайдани закована,
Найдорожча для мене ти дівчина…
Не весела, але й не печальна,
Не рабиня, але вже невільна,
Ти як пісня моя обручальна,
І як зірка моя божевільна…
Щоб не згасло багаття родинне,
Почуття, що вже тліє жаринами,
Оживлю я кохання глибинне
Поцілунками й ніжними римами…
Увійду в твої очі чарівні,
Розчинюся в обіймах до ранку,
Поцілунки, дитячі й наївні,
Подаруй мені, люба коханко…
(оригінал)
автор Микола Заболоцький
"Освідчення"
Зацелована, околдована,
С ветром в поле когда-то обвенчана,
Вся ты словно в оковы закована,
Драгоценная моя женщина!
Не веселая, не печальная,
Словно с темного неба сошедшая,
Ты и песнь моя обручальная,
И звезда моя сумасшедшая.
Я склонюсь над твоими коленями,
Обниму их с неистовой силою,
И слезами и стихотвореньями
Обожгу тебя, горькую, милую.
Отвори мне лицо полуночное,
Дай войти в эти очи тяжелые,
В эти черные брови восточные,
В эти руки твои полуголые.
Что прибавится - не убавится,
Что не сбудется - позабудется...
Отчего же ты плачешь, красавица?
Или это мне только чудится?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665150
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2016
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО