Чорний вороне

Чорний  вороне,
Чорний  вороне!
Доки  зійде  сонце
Вип‘єш  козакові
Колись  ясні  очі.

Чорний  ворон,
Ворон  чорний  кряче…
Рано  –  рано,  чорне  вороняче  прячеш!
Я  живий,  ще  не  сконав
Від  руки  ненависного  ординця,
Що  наніс  мені  смертельну  рану
У  нерівному  бою.
Не  радій,  що  поглумишся
Наді  мною  мертвим.
Я  ще  дихаю,
Тепла  крапелиночка  життя
Ще  жевріє  в  мені…

Лютий  враже!
На  шаблюках  гострих  
Стрінемось  у  чистім  полі.
Порубаюся  з  тобою,
Поквитаюся  з  тобою
За  кохані  перси  білі,
За  сестрині  коси  довгі,
За  криваві  сльози  матінки  моєї,
За  глуми,  і  смерть  на  Україні.



Киш-ш-ш,  проклятий!
Геть  лети!
Чорний  ворон,
Ворон  чорний  кряче…
Ні,  не  згине  Україна
У  серцях  гарячих!

Вітре  буйний!
Чом  в  траві  високій  зачаївся?
Мо,΄  злякався  смертоньки  моєї?
Кат  її  вхопив  би!
Вітерку  буйнесенький,
Нумо,  братику  ріднесенький,
Здіймися!
Та  засип  земелькою
Мої  мертві  очі…
Не  полиш  їх  ворогу    
Чорному  на  здобич.
Що  ж  подієш,  коли  й  та
Краплиночка  остання
Витекла  із  мене…
К-ш-ш…

Чорний  ворон
В  чорній  злобі  кряче.
Зажурився  степ.
Україна  плаче…

1990р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665029
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2016
автор: Красуля