Летіла доля тай понад полями,
І мала птаха вірних два крила,
Але війна під нею запалала
І доленьку вона підстерегла.
З дороги раптом збилася пташина,
Бо зранене зламалося крило –
Вдовою стала воїна дружина,
І плакало за ним усе село.
Ридає доля… Ой, тяжка година!..
Їй, однокрилій, більше не літать…
Осиротіло і село, й родина,
Хоч воїн мав ще молоді літа.
Сумує доля, слізоньки ковтає,
У небі загубився її слід,
Та крилоньки ніхто їй не вертає,
Бо ж непросте людське життя і світ.
24.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664625
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)