Ти питаєш коли поростатимуть стигмами сни
Замальовуй їх синім– вони вже до ранку розтануть
Як зимові листи, що з вогнем переходять у дим
І мов сонце, яке у рукав заховала циганка
Бо ще вчора літав і розкроював світло крилом
В кожній мушлі лишались твої випадкові розмови
А тепер ти чужий– ця весна має власний закон
Ти сьогодні невільник– відкинутий небом і морем
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664616
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2016
автор: Яся Сингаєвська