Там тумани молочні сідали,
Нас ховали в чарівні світи.
І пташки про кохання співали,
Щоб любов цю життям пронесли.
Ще вогнями заквітчане небо
І небачений був зорепад.
І душа, мов оголене лезо,
І забуті дороги назад.
З неба місяця човник сріблястий
Нам освічував райський куток.
Із квіток ароматно-пухнастих,
Мов з далеких заморських казок.
Ми вдихали...вдихали...вдихали...
Задихались...летіли й пливли.
І збирали цілющі нектари
На тілах, що любов'ю цвіли.
Там верба похилила низенько
Кучеряве зелене гілля,
А туман, наче той морозенко,
Плутав сріблом у коси сповідь життя.
Автор Зоя Журавка(іванова).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664595
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2016
автор: Зоя Журавка