Канючить птаха при дорозі
Так жалібно, аж серце крає
Десь причаїлася у верболозі
І квилить, ніби помирає
Отак і наша Україна
Забилася у бур'яни
І пісня вже не солов'їна
І бреше, що нема війни
А як зізнатися?
Тоді і грошей не дадуть...
То краще, за якесь АТО сховатися
І посидіти тихо...самі пропадуть
А що, хіба не знали?
Тож наша хата скраю, тихо, ша!
Вам що, замало обіцяли?
Панове, з нами Бог і США!
А це вже щось! Сидіть тихенько...
Ми трохи пустим дурну кров
Усіх героїв, ми під "ГРАД", легенько...
Хіба то ми? То все Москов
Шановне панство, лиш не рухайте заводик!
За це, весь світ благатиму кацапа покарати
А ще я знаю сто примирливих методик
Я вас навчу, то є альтернатива зради
Не смійте в наступ, хай жевріє
Ми ж на своїй воюємо землі
Куди вам поспішати? Наш ворог скоро впріє
Тож будьте помірковані, не злі
Як станете до бою, як колись бувало
То імідж наш зазнає втрати
В Европі скажуть, що ведем себе зухвало
І в носа тицьнуть мінські реферати
Отож панове і панянки: плачте
Хай сором палить ворогів
А що війни нема-пробачте
Минеться все, лиш бережіть птахів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664421
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 07.05.2016
автор: