(надихнула картина)
Він пішов...Як і завжди...У туманний тихий ранок.
Його голос, кроків звук давно замовк.
Сховає сльози на очах візерунчастий серпанок,
сховає тіла наготу холодний шовк.
Він пішов...На самоті ароматна чорна кава,
І без цукру, щоб відчути краще смак.
Дивитись вслід, у далечінь, то сумнівна є забава.
Дивитись вслід і кожну мить чекати знак.
Він пішов...Мабуть не досить краси та гордої постави,
та жару тіла і тепла, що у душі.
Лишився присмак гіркоти. А може то від кави?
Так грець із ним! Про це потому складу вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663952
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2016
автор: Юлія Сніжна