Вдягаєм посмішки,
Малюєм щирі очі
Ми на обличчі –
Дзеркало ж душі.
Скажи мені, мій друже,
Чом я мушу
У цьому світі
Бути, як усі ?
Хіба це мало -
Просто буть собою ?
Хіба це зле -
Любити щось чи ні ?
Чому не можу,
Навіть із тобою,
Побути без прикрас на самоті?
Одягнеш зранку,
Ввечері знімаєш.
І день у день
В скафандрі «доброти».
Сам хоч збагнеш,
Коли в собі буваєш ?
Скажи мені, мій друже,
Ну скажи !
І може я чогось не розумію,
І «не на часі» думать про таке,
Та все ж скажи, чому я не умію,
Вдягати зранку не моє лице ?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663877
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.05.2016
автор: CherOkee