Забрів я якось в дивовижний стан
Так ніби разом став і простором, і часом;
Не брав до рук а ні вино, а ні дурман -
Перетворившись у набір циклічних гексаграм
Мільярдом атомів розбрівся по світам
Все тіло стало, як мембрана часу.
Безмежність, мене вжививши у фотон,
Оділа у найменшу хвилю
І квантом, осідлавши зоряний мусон,
Відправила на край логічного контролю.
Я, розігнавши фіолет в червоне,
Зробив зупинку на останньому кордоні:
Чекаючи, допоки колір охолонее,
Завис у чотирьохвимірному епсилоні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663788
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 04.05.2016
автор: