Я кинув монету до неба,
коли ви мене ще незнали.
І знати мене не потреба,
я просто хотів щоб вгадали.
Щоб не губи сказали, а очі,
і ніколи вас не лякали.
В самотні зоряні ночі,
своїм світлом вас обійняли.
Але про них всі забули,
Так жаль.Й нема, що сказати.
Ви слухали те,що не чули
й шукали спосіб збрехати.
Але очі в обман не загнати,
вони все побачуть,й відчують.
Губи можуть довго мовчати,
а потім лиш вогник задують.
І дві зорі ігру освітляли,
вам браво за виступ актори.
Ми все майбуття малювали,
але різні вийшли декори.
Я кинув монету до неба,
після вас вже не хоче злітати.
Знайти її було ж не проблема,
проблема монету підняти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663719
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2016
автор: V1TaL1o