Шпарко коні несуться по полю,
На дузі сумно дзвони гудуть,
І співають про долю і волю,
Спокій в серце і душу ведуть.
Срібним змієм петляють доріжки,
Бризки золота в небі мигтять,
І зажурені місяця ріжки
Крізь морозну імлу мерехтять.
Поле вкутали срібні тумани,
Сніг блищить, як на холоді сталь,
І легенько летять мої сани,
Я несусь у ясну синю даль.
Максім Багдановіч
Зімовая дарога
Шпарка коні імчацца у полі,
Сумна бомы гудзяць пад дугой,
Запяваюць аб долі і волі,
Навяваюць у сэрцы спакой.
Ўюцца зьмейкай срабрыстай дарожкі,
Брызгі золата ў небе блішчаць,
І маркотныя месяца рожкі
Праз марозную мглу зіхацяць.
Поле нікне у срэбным тумане,
Сьнег блішчыць, як халодная сталь,
І лятуць мае лёгкія сані,
Унашуся я ў сінюю даль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663688
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 03.05.2016
автор: Валерій Яковчук