Світанок скупався у росах
І сонце наповну царює,
Здивований день стоголосо
Красоти невтомно малює.
Ставок відзеркалює вроду
І лебедів плавний танок,
Лелеки пішли по городах,
Поважно рахуючи крок.
Обнявшись із юністю квітень,
Вдягає в смарагди весну,
Мережить сади й оксамитом,
Вкриває красуню ясну.
І небо – безкрайної сині,
Хмелію з красот без вина...
Та горе моїй Батьківщині:
На сході – убивча війна...
Там також могли бути весни
І радість цвіла б пишним садом,
Якби мирним людям не несли
Ці “русские весны” із “Градом».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663633
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.05.2016
автор: Шостацька Людмила