(Продовження)
В житті сестер не відбувається ніяких змін: справно ходять до роботи, пораються по господарству. Петро, немов солдат, кожного робочого дня зустічає дівчат на станції і проводжає до фабричної прохідної, чи навпаки. У вихідні інколи вибираються на прогулянки містом, але це буває зрідка, бо в Петра час від часу виникає необхідність їздити додому, щоб допомагати батькам. Там люди, в основному, виживають за рахунок того, що утримують на господарстві велику рогату худобу. А для тварин треба заготовити сіно, щоби вистачило на всю зиму. Ольга його поїздки переживає дуже важко. Вона ще не усвідомлює чому, але кожного разу, коли він повідомляє про від"їз, ледве стримує сльози.
Настала осінь...Тиха, щедра,.. тепла.
На початку жовтня Петро повинен лягти в лікарню, бо, зазвичай, восени загострюється хвороба шлунку. Він просить Ольгу, щоби вона зберегла у себе його заощадження, бо на квартирі, де він проживає, залишати небезпечно.
Дівчина, спочатку шокована розмовою про лікарню, не розуміє, чому вона повинна турбуватися про його гроші. Але, не змігши відмовити, погодилась.
- То я завтра перед роботою тобі залишу? - запитує Петро.
- Ой ні, не перед роботою,.. після. Раптом десь загублю, чи... Прийдеться переживати всю зміну...
- Добре, добре. Після. Не журися, в мене грошей небагато.
Слідуючого дня після роботи Петро, як завжди, стояв біля фабричної прохідної. Дівчата дорогою до станції розпитували, як він себе почуває, чому до лікарів звернувся. Він розповідав, як заробив собі оцю болячку і що після операції кожну осінь потрібно підліковуватись. На станції, коли Маруся вже зайшла до вагону, взявши Ольгу за руку, дивлячись в її глибокі очі, тихо промовив:
- Ти мене в лікарні навідаєш?
- Та не знаю... - зніяковіла вона, бо подумала: " там, напевно, можна зустріти когось із його рідні. Якось незручно."
- Ти, будь ласка, днів хоч би за два-три зайди. Принеси мені газети "Спорт", щоби було що почитати.
- Добре прийду,.. Принесу. - Сказавши ці декілька слів, заспокоюючи його, вона сама заспокоїлась, тому що рішення було прийнято: вона буде його провідувати.
Петро подякував і вона, попрощавшись, зайшла до вагону.
Далі буде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663387
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2016
автор: Корніївна