Батько
– Їж синку, то праця моя в яку я вложив майже все своє здоровя, а з ним частину своєї душі. – Казав мій батько до мене.
Я ж слухав все те, з великую цікавістю, бо знав, що батько говорить правду. Для мене його слова стали настановою на все житття. І коли через багато років я пригадую той вечір – моя душа болить.
«Синку, хоч би ти знав? яка, то важка і не вдячна праця хліб. ось працюєш, як коняка і виявляється, що крім тебе це нікому не потрібно. а яка ціна синку тій праці скажи? от ми в селі все життя гнемо спини, проливаємо кров і піт. а нам ще кажуть на базарі: «чого така велика ціна за борошно?» а того що це борошно народженне працею душі і тіла!»
Після цих слів батько завжди замовкав і на його обличчі появлявся сум.
Я ще тоді малим уважно і ретельно закарбовував в душі ті слова. Хоч їх сенс був тоді мені не зрозумілими, але відчував, що це золоті слова.
Я малим дуже любив їсти з батьком. Він мені під час вечері завжди щось розповідав: казки, легенди, історії зі свого дитинства. А коли я вже став старшим він почав зі мною говорити на серйозні теми. Одного вечора він прийшов з поля дуже засмучаний і трішки сирдитий. Я це помітив першим. Оскільки він був зігнутим у спині, хоча завжди ходив рівний як стовп. Його плечі були опущані, з обличчя пропала камяна міць губи тремтіли, а в очах було видно печаль. Таким батька я побачив в перше в житті. На скільки я пам'ятаю… батько постійно був не похитним фізично і морально. Його велечезна статура здавалась не похитною. Його обличчя було камяним і не зворушним ні одна емоція не проскочила перед моїми очима іноді лише батько міг усміхнутись до когось, але це бувало в тих випатках, коли йому якась людина була до душі. А які в нього очі були ніби ласкаві, але про те погляд був холодний, а особливо, коли скимось сварився. Батько рідко доводив сварку до бійки він більшості словами доказував свою правоту, та, коли вже доводилось битися, то нікому не було пощади. Він одним ударом в голову зводив на нівець гнів суперника, коли ж хотів заспокоїти, то брав і притискав до своїх грудей, і тиснув до тих пір поки суперник не попросить про пощаду. Він не пробачав нікому образ. Одного разу він посварився з кумом, аж до бійки. Тоді як раз був паскальний вечір. І біля корчми зібралось багато народу зокрима чоловіків. І вийшло так, що батьковий кум пообіцяв пригостити всіх хто допоможе йому розібратися з моїм батьком. А хто ж не хоче надурняк випити? І вісім чоловіків побили мого батька за кварту жидівської горілки. Та батько у боргу не перед ким не залишився. Він виловив кожного і лишив без змоги жувати їжу. А кумові він розмалював мармизу так, що той місяць не міг розмовляти. Після тих подій він ходив сам не свій. Діло втім, що батько любив людей і рідко з ними вороговав, але та ситуація похитнула його і він довго не хотів з нею змиритись. І так само було зараз батько похитнувся. І на це було боляче дивитись.
Він покликав мене до столу на якому вже стояла вечеря, яка складалась з смаженого сала і вареної картоплі з окропом. Ми почали їсти з апититом і мовчанням яке було правелом під час споживання їжі. Поївши батько почав до мене говорити:
«Володю синку я хочу, щоб ти запам'ятав все, що я зараз скажу тобі…» я зібрав всі емоції в кулак і почав уважно слухати.
«запам'ятай перше правело життя» – «Яке полягає в тому, щоб не робити нікому капостей. «Ніколи не вчиняй з людьми, як не хочеш, щоб вчинили з тобою». Бо любов до людей це головне чим ти відрізняєшся від тварини.» «Бо твоя любов може вбити будь-якого твого ворога без війни.»
«друге» – «Не виявляй на людях своїх слабостей, – будь камнем сину, але з душею.»
«третє» – шануй в цьому житті: найбільше працю матір землю бога» «Бо бог це плече на яке можна покласти свою надію.» «Матір – це жінка що дала тобі життя; і любити її треба завжди любити якою вона не була.» «Праця – це рух і пошана і святе діло.» «Земля – це матір, що тебе годує і поїть і тримає на ногах, і найбільше, що ти можеш, ти зробити то не шкодити її дітям, тобто рослинам і тваринам, «Бо ми з землі пішли і в землю підемо» «А як підемо? це залежить від нас.»
«і четверте» – чому я не сказав тобі про жінок?» б»Бо це твій вибір.»
Батько ще багато говорив слів, які падали в душу золотими краплинами, що зміцнювали її і наповнювали любов'ю і мудрістю.
«Як дерево, яке живиться від землі.» так і моя душа живиться мудрістю батькових слів.
29-вересня 2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663380
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2016
автор: lypnec