Дорога дальня... Чесно я скажу -
Мені сюди нелегко добиратись.
Сиджу, дивлюсь на небо від дощу
Чорняве, їду до старої хати...
Криві дзеркала від хмариних сліз
Туманять наші очі на дорозі.
Згорає вечір, палить сонце вміст,
Репризи барабанні вишлють грози.
Ми плаваємо в морі із повітря,
Та міст цей час від часу дощі нищать.
Вдих. Видих. Чуєш? Дощ. Похмурість. Вітер.
Блискуча сірість, Linkin Park'у більше!
Цей дощ запалює вогонь під вечір,
А серце б'ється теплим ритмом серпня.
Схиляє небо втомленії плечі.
А кров невинних догоряє в небі...
01.05.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663311
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.05.2016
автор: Systematic Age