Заховалося дитинство в чебрецях

Заросли  полинами  турецькі  вали,
Уже  тисячоліття  стоять  тут  вони.
Десь  дитинство  моє  заховалось  між  них,
Відгукнеться  у  серці,  як  прийду  сюди.

Намистинки-фіалки  цвітуть  навесні,
Аж  до  річки  встеляють  дорогу  мені,
Де  колись  була  чиста  прозора  вода,
Влітку  ми  тут  купались,  шукали  розваг.

Татар-зілля  при  березі  й  досі  росте,
І  нагадує  всім  про  минуле,  про  те,
Як  в  прадавні  часи  на  вкраїнській  землі
Побували  турецькі  війська  чималі.

Дуже  гарне  містечко  в  той  час  тут  було,
Що  називалося  Кудин.
Неподалік  є  і  нині  село,
Що  Кудинкою  зовуть  люди.

А  думки  мої  губляться  у  чебрецях,
Тут  же  кожен  горбочок  ними  пропах.
І  безсмертника  квіти  встеляють  стежки,
Що  ведуть  в  довжелезні  підземні  ходи.

Там  історії  дух  таємниче  витав,
То  ми  в  тих  лабіринтах  бували  не  раз,
Брала  гору  над  страхом  цікавість  колись,
Нині  ж  моторошно  і  підходить  до  них.

...І  розгойдує  вітер  чорнобиль-траву,
Наче  давню  історію,  справжню,  живу.
Таємниць  іще  безліч  заховано  в  ній,
Пізнаватимуть  їх  вже  внучата  мої.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663085
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 30.04.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський