Ця Планета людей - сотворіння Господнє натхненне,
Невичерпна у формах і звуках, тонах, кольорах...
В ореолі блакиті - Земля смарагдово-зелена,
Світлозора піщинка в галактиці Божий Шлях*.
Несуттєва й минуща - у Просторі, Вічності-Часі,
І вразливо-хистка у руках неосудних дітей...
Це ж вони, граючись, прокладають міжзоряні траси,
Всемогутністю думки пізнавши істотність речей.
Людство - Фауст отой із творіння безсмертного Гете,
Той мудрець і чаклун, що за істину - душу продав.
Все пізнав: лиходійство і благо... й рукою поета
Одкровення душі і ума на Скрижалі вписав:
"Першим Діло було", саме Діло, хоч мовлено:-Слово...
Так! Людину-вінець сам Всевишній в екстазі створив.
Удихнувши життя, дарував їй Закону основи,
А гріхи її смертні - кров'ю власного Сина омив.
Та пізнавши Господнього Духу ясні одкровення,
Перейшовши Історії поле із краю у край,
Споглядаючи Божого гніву жахливі знамення,
Нерозкаяні, ми оминаєм дорогу у рай...
*Божа Дорога, Чумацький Шлях, Молочний Шлях - давні українські назви галактики , у якій розташована наша Сонячна система.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662985
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.04.2016
автор: Світлана Імашева