І кожен із них казав мені щось хороше,
і кожне це слово було мов смачна карамель.
На губах залишав обвітрені болем рани
і пекло до нестями все не cказане нанівець.
І у кожного у очах я бачила п’янке щастя,
і вино із самої душі випивала швидко і зразу.
Пусті келихи розбивала об ніжні зап’ястя
і збирала уламки марно ранячи свої ж пальці.
Та кожен із них замовкав у важливу хвилину
і мовчав з переповненим ротом брудної води.
Я молилася Богу, що давно вже мене покинув
та вмирала усоте, розпадаючись на віки.
Та жоден не знав що робити з моєю любов’ю
і кожен шукав порятунку ховаючись у собі.
Ця любов у мені переповнена дивним чадом,
як і щастя, що світиться десь глибоко із душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662744
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2016
автор: Мері Енн