Там, де верби-чарівниці,
часто-часто двом не спиться.
Віддзеркалюючи станом,
мріють разом понад ставом.
Долі сват — ласкавий вечір
туманцем вкриває плечі.
Обнялись берізка з кленом —
наречена з нареченим.
В тихім плесі, поміж листом
розмережилось намисто.
Доки зорі рахували,
під вербою заблукали.
До кохання кроки, кроки
крізь серця на довгі роки.
Годі сердитися, мамо.
Нам вже вечора замало.
1971
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2016
автор: Олександр ПЕЧОРА