Де простори безхмарні віщують нам долю,
Та прозорі річки омивають наш шлях -
Йде стежина, крізь поле, до рідного дому,
Там де сонечко зранку виходить в степах.
Розстелились там гори, ліса й полонини,
І мов ковдра зелена рясніє трава,
Біля хати, в кутку, розцвітає калина,
А під тином кусюча росте кропива.
Там безкрайнєє небо розсипало зорі,
Наче тисячі сонць, що спалахують вмить.
З-під каміння струмки протікають прозорі,
І водичка джерельна згори вниз біжить.
А зимою навколо все біло та сяє,
І мов сріблом малює мороз на вікні...
І для мене немає ріднішого краю,
Що до мене з'являється в теплому сні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662495
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.04.2016
автор: Яна Бурмістр