Ми бачимо коли ридають трави,
Бо їхні сльози видно у росі,
Ридають завойовані держави,
Я думаю на світі плачуть всі,
Ви знаєте, коли ридає море,
Тоді, як в шторм гойдає кораблі,
Напевно найгрізніше плачуть гори,
Спускаючи лавину до землі,
Ридають люди, бідні і багаті,
Одним сльозам лише нема ціни,
Десь плаче Мати тихо у кімнаті,
Бо Сина вбитого привезли із війни.
Прощальний чути постріл з автомата,
І знов ридає ненька Україна,
Маленькі діти залишилася без Тата,
А Мати більше, не побачить Сина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662052
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 25.04.2016
автор: Avtoritet