Земля буяла в ніжнім білім цвіті,
промінці сонця пестили її.
Не було кращого нічого в цілім світі
і краю не було цій білизні.
Та раптом ся здригнулась, застогнала,
І груди її стронцієм облило.
В диму й жарі душилась,знемагала.
Усе нутро її пекло й палило.
Земля стогнала , плакала, ридала,
та біль її ніхто не відчував.
Отруйнії і смертоносні жала
Чорнобиль над землею простягав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661956
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 25.04.2016
автор: Haluna2