Біжить життя, мій коник вороний
Копитами років цокоче глухо
Алюрами скорочує мій шлях земний
Минулих днів лиш чути Ехо
Його я бачив у своєму сні колись
Великий, чорний, з лютими очима
Із рук моїх він рвавсь кудись
Та я тримав його, а він лиш блима...
Утримав. І лишився далі жить
По самім краю, легкою ходою
Пройшов, не знаючи страху в ту мить
За що і був відпущений Бідою...
Він рятував мене не раз, мій вороний
Хрипів надсадно, та з сідла не скинув
Бувало в душу гляне поглядом сумним
І знов до мрій сміливих ринув...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661718
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.04.2016
автор: