А мальви злітали угору птахами
І крильця-пелюстки рожеві свої
Розкрили.Дитинство мені нагадали.
Ці квіти під тином росли, наче ліс.
А ще - чорнобривці жовтіли на грядці
Та маргаритки біленькі малі,
І темно-вишневі жоржини.То радість
Та гордість матусі моєї.Вони
Цвіли аж до пізньої осені, доки
Приморозки їм торкались до скронь,
То мама заносила їх в передпокій,
Де ще хризонтем різнобарвний вогонь
Яскраво-яскраво палав усю зиму,
Й кімнатні рослини на кожнім вікні,
Що теж квітували так гарно тоді.
У пам"яті царство квіткове лишилось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661465
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський