Чи я поетка? Ні, проста людина,
Що в час скрутний розлуки - муки,
Аби не здохнуть від розпуки
Взяла, й себе віршами прокляла.
А в долі, в долі все готово.
Підсовує листок паперу і перо.
Мовляв:"- Візьми та спробуй,
А Люд пойме: де лихо, де добро.
Судіть, судіть така вже в мене доля!
Уміла слухать і навчилась не мовчать.
Тож, як приб'ється яка рима вольна,
Веду за руку в зрілість як дитя.
За це ж і поплачусь в підвалах Монфокону,
Вікам відпишу душу, часу - прах,
А мій скелет триматиме, немов ікону,
Пожовклий записник у віршах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661450
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2016
автор: олена гай