Осене моя злотоволоса… або Сімнадцята осінь

Осене  моя  злотоволоса,  
Із  косою,  наче  полум`я.
Ходиш  по  Землі  усе  ти  боса,  
У  туманах  з  ночі  до  рання.

Очі  карі,  пишні  чорні  брови,  
Світять  в  очах  золоті  вогні.
Засинають  поле,  луг,  діброва,  
Все  жовтогаряче  на  Землі.

Вже  лелеки  навіть  відлетіли,  
І  летять  на  південь  журавлі.
Осінь  ти  моя  золотокрила,  
Я  тобі  зробила  коралі.

Надягни  коралі  із  калини,  
Будуть  вони  тобі  до  лиця.
Осінь  моя  дуже  швидко  плине,  
В  мене  вже  сімнадцята  вона.

Осене  моя  злотоволоса,  
Ти  ж  іще  прийдеш  до  мене,  так?
І  розчешеш  на  землі  колосся,  
І  розвієш  по  вітрах  літа...



19  жовтня  2015  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661415
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.04.2016
автор: Іванна Западенська