Обламаю березові віти-
Кров спинять червоні стрічки.
На мітлі чарівній щоб злетіти,
Потушу в старім храмі свічки.
Піп хреститься з осики кілочком-
Оголюю дівочу красу.
Ранні трави сплетуться віночком,
Роси стягнуться в довгу косу.
Хмарами засипаю дорогу,
Щоб не заздрили сонні жінки.
Над палкими молитвами Богу,
Гріють руки семінарські зірки.
Я лечу над міськими вогнями,
Над гріхами нещасних богів.
Піп лякає своїми півнями,
гг!забув: на вечерю їх з'їв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661296
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2016
автор: Angelina Wij